Сучасні люди не менш забобонні, ніж їхні предки. За період існування людства упереджень накопичилося чимало, вони стали частиною світогляду і набули нових відтінків значень. Як впливають забобони на життя, що стоїть за ними і які найпопулярніші?
Посидіти на доріжку
Слов’яни-язичники вірили, що якщо раптово зірватися в дорогу, то домовик піде за господарями, і будинок залишиться без нагляду. Присідаючи на доріжку перед від’їздом, люди ніби обманюють домовика і злих духів, які можуть вплутатися слідом за ними. Мандрівники вдають, що не їдуть, а на кілька хвилин сідають. Це роблять навіть ті, хто залишається вдома.
Прийнято прислухатися до знаків: будь-який стукіт, падіння предмета або випадково упущене слово могли підказати, як пройде поїздка, чи буде вдалою. З погляду психології, таке марновірство дає змогу заспокоїтися і зібратися з думками, щоб нічого не забути.
Незвичайна поведінка птахів
Птахів часто асоціюють із душами померлих. Якщо у вікно б’ється птах, то це душа предка прийшла за кимось із нині живих. Це передвістя смерті або трагічної події.
За кукуванням зозулі можна передбачити довге життя або швидку кончину. Якщо зозуля кукує довго, то проживете багато років. Якщо вона прокукувала за спиною у того, хто запитує, то і життя його залишиться за спиною, є ризик передчасного відходу в інший світ.
Заборона на купання після Ільїна дня і поїдання яблук до Спаса
Деякі народні забобони пов’язані з календарними святами. Вважалося, що купання після Ільїна дня (2 серпня) — табу.
Письменник і етнограф Володимир Даль у книзі «Про повір’я, забобони і забобони російського народу» пише, що таке повір’я давало змогу запобігти хворобам у дітей, адже серпневі дні ставали прохолоднішими і зростав ризик застудитися після купання.
Їсти яблука до Яблучного Спаса (19 серпня) вважалося поганою прикметою. На думку Володимира Даля, це робили, щоб уберегти врожай фруктів, дати йому дозріти.
Стукіт по дереву
Багато людей намагаються не розповідати про свої задуми до їхнього втілення. Але якщо вже розповіли, то поспішають тричі постукати по дереву. Наші пращури, здійснюючи таку дію, закликали на допомогу духів, які, як стверджували язичницькі легенди, жили в коренях дерев.
Із дерев раніше робили дерев’яних ідолів для захисту оселі. Виготовляють їх і зараз. Тож стукіт по дереву, щоб не наврочити, — прохання про заступництво, звернене до духів. Нам упередження дісталося на рівні генної пам’яті.
Плювок через плече при зустрічі з чорною кішкою
В Англії чорна кішка — символ удачі та везіння, як написано в «Енциклопедії англійського фольклору». В інших же народів усе навпаки. Багато хто переконаний, що якщо чорна кішка перебігла дорогу, то на людину посиплються невдачі. Вважається, що чорний кіт — помічник відьми в магічних ритуалах.
У Середні віки люди практично винищили чорних кішок, збільшивши тим самим популяцію щурів — рознощиків бубонної чуми. Від цього самі й постраждали.
Вважається, що, поплювавши через плече, відлякаєте нечисту силу, яка діє заодно з чорною кішкою.
Заборона на відкриту парасольку в приміщенні
Ця прикмета існує в багатьох країнах світу, а коріння її в історії Стародавнього Риму. За легендою аристократка розкрила парасольку для захисту від сонця під склепіннями будинку, після чого сталося обвалення.
Сонцю протегував Аполлон. Яскрава парасолька нібито викликає в нього роздратування: Аполлон міг подумати, що люди закриваються від його сили. Тому спрямовував на них свій гнів.
Ще одна причина забобонів — в образі духів житла. Вони вважали парасольку предметом для захисту поза приміщенням, а всередині сприймали її як загрозу. У результаті шкодили та мстилися людині.
Раціональне пояснення забобону таке: парасольку виготовляли з неміцних матеріалів, вона могла зламатися і поранити людей у приміщенні, тоді як просто неба, де місця набагато більше, ризик травм набагато нижчий.
Схрещені пальці та лайки на удачу
Багато хто просить лаяти їх перед походом на іспит або співбесіду. Прикмета каже, що злі духи шкодять лише хорошим людям, а поганих обходять стороною. Тож, лаючи хорошу людину, зробите її невидимою для злих духів.
На іспиті чи співбесіді схрещують пальці. Це не тільки дає змогу безкарно збрехати, не продавши душу дияволу, а й слугує захистом від зла. Цим знаком користувалися перші християни, відрізняючи за ним побратимів по релігії. Язичники-римляни не знали цього звичаю і не могли схопити і спалити прихильника нової віри.
Зняття істерики дитини святою водою
У слов’ян існує забобон, пов’язаний з істерикою дитини. Вважається, що, якщо дитина без причини плаче, погано спить і стає неспокійною, потрібно зробити таке:
- Умити її святою водою.
- Втерти обличчя подолом маминої сукні.
- Прочитати молитву «Отче наш».
Ця молитва — універсальний засіб, як і свята вода. Утерти обличчя подолом, потримати малюка на руках і ніжно заколисати його може тільки мама, одна присутність якої діє на дитину заспокійливо.
П’ятниця 13 і число 666
Безліч ліфтів у світі не мають кнопки «13». Це число вважається нещасливим у всьому світі. Ось ще приклади того, як діє це марновірство:
- У Німеччині та Франції немає будинків із цифрою «13».
- У п’ятницю, 13-го числа, англійські кораблі не виходять у море.
- У готелях і лікарнях немає таких номерів і палат.
Звідки виникло коріння забобонів? Спочатку причиною стали 13 апостолів, які були на Таємній вечері — на останній трапезі перед розп’яттям Сина Божого.
На відміну від Європи, у країнах Азії число 13 щасливе, а ось 4 — ні. У китайців воно співзвучне з ієрогліфом «смерть».
Під цифрою з трьох шісток приховано так зване «число звіра». Про нього згадується в Одкровенні Іоанна Богослова. Про нього написано і в Біблії, і в Старому Завіті.
Люди намагаються не застосовувати це число в побуті, оскільки воно вважається зашифрованим ім’ям Сатани. Священики дають своє пояснення: негативне значення 666 виникло через неправильне трактування Одкровення. У стародавніх мовах числа були закріплені за буквами алфавіту. Перші християни в числі 666 зашифрували ім’я Нерона — їхнього гонителя.
Табу на рукоділля для вагітних
За старих часів жінки народжували за відсутності адекватної медичної допомоги, мало знали про медичний бік вагітності та пологів. Часто під час пологів жінки втрачали дітей. Щоб якось захистити себе від трагічної випадковості, вони вигадували різні забобони та ритуали.
Вважалося, що можна:
- шиттям зашити шлях дитині в цей світ, зробивши пологи складнішими;
- зав’язуванням вузликів на нитці, зав’язати пуповину;
- наврочити народження дитини передчасною заготівлею приданого.
Просипана сіль
У стародавні часи сіль мала велику цінність. Почесних гостей завжди пригощали домашнім хлібом із сіллю. Тож не дивно, що випадково просипана сіль могла стати причиною великої сварки. До того ж сіль була і є важливим атрибутом магічних ритуалів.
Ось як потрібно діяти, щоб не накликати біду або не спровокувати конфлікт:
- Накреслити поверх розсипаних крупинок хрест.
- Зібрати дрібку солі й кинути через ліве плече.
Забобони з дзеркалами
Вважається, що дзеркало — портал між світом живих і мертвих. Тому якщо в будинку небіжчик, то всі дзеркала завішували простирадлами. Розбивши дзеркало, можна звільнити потойбічну сутність і впустити у світ живих. Дитина може побачити нечисть в уламку дзеркала, злякатися і буде погано спати ночами.
Це марновірство має й суто побутовий характер: розбитим дзеркалом діти можуть поранитися. Тому їх лякали, щоб попередити біду.
Погляд з посмішкою в дзеркало при поверненні з півдороги — це ще одне забобон про дзеркала. Вважається, що всередині кожної людини існує зворотний бік особистості — негативний. Вона робить нас забудькуватими і розсіяними, намагаючись забрати удачу. Повернувшись додому і з посмішкою глянувши на себе в дзеркало, можна повернути успіх.
Більшість забобонів сталися через нерозуміння суті речей або мають релігійний підтекст. Право кожної людини вірити або заперечувати. Обирайте те, що комфортніше для вас і живіть у гармонії з досвідом предків і власною життєвою позицією.
