У світі, який дедалі більше визначається геополітичною напруженістю і технологічними революціями, директор ЦРУ Вільям Дж. Бернс пропонує всебічний аналіз викликів і стратегій, що формують глобальну політику. У своїх міркуваннях, опублікованих у журналі Foreign Affairs, він заглиблюється у складнощі сучасного міжнародного ландшафту, приділяючи особливу увагу становищу Сполучених Штатів на тлі піднесення Китаю та агресивної політики Росії.
Сполучені Штати на роздоріжжі
Сьогодні Сполучені Штати перебувають на переломному етапі, який можна порівняти з початком холодної війни або періодом після подій 11 вересня. Піднесення Китаю і реваншизм Росії являють собою грізні геополітичні виклики у світі гострої стратегічної конкуренції. США більше не володіють незаперечною перевагою в цю нову епоху, коли кліматичні загрози наростають, а технологічний прогрес змінює глобальну динаміку. Від мікрочіпів до штучного інтелекту та квантових обчислень — ці технології змінюють світ, зокрема й сферу шпигунства. Однак, незважаючи на ці зміни, суть шпигунства, як і раніше, полягає в синергії людської взаємодії і технологічних інновацій. Секрети і таємні операції, як і раніше, вимагають людської винахідливості, що підкреслює неминущу цінність людського інтелекту в цифрову епоху.
Прорахунок Путіна на Україні
Епоха після холодної війни остаточно завершилася вторгненням Росії в Україну в лютому 2022 року. Директор ЦРУ Бернс провів більшу частину останніх двох десятиліть, намагаючись зрозуміти мінливу суміш невдоволення, амбіцій і невпевненості, яку уособлює собою президент Росії Путін. Його одержимість контролем над Україною, на його думку, необхідна для того, щоб Росія була великою державою, а він сам вважався великим російським лідером. Ця одержимість не тільки зганьбила Росію, а й оголила її слабкі сторони — від одновимірної економіки до завищеної військової могутності та корумпованої політичної системи. Вторгнення Путіна також розпалило в українцях неймовірну рішучість і цілеспрямованість. Їхня хоробрість і винахідливість, підтримані Заходом, перетворили війну Путіна на багаторівневий провал для Росії. Російські збройні сили зазнали значних втрат, і путінська програма військової модернізації, що тривала кілька десятиліть, була фактично зведена нанівець.
Роль Заходу і майбутнє України
Підтримка України з боку Заходу — це відносно скромна інвестиція зі значною геополітичною віддачею. Ця підтримка зміцнює позиції України і демонструє стратегічну дурість дій Росії. Вона має вирішальне значення для забезпечення суверенітету і відновлення України, в той час як Росія стикається з постійними наслідками своєї помилкової агресії. Ключ до успіху лежить у збереженні підтримки України з боку Заходу. Це не тільки допоможе захистити Україну, а й послужить потужним сигналом для інших світових держав про рішучість і можливості США та їхніх союзників.
Зростаючий вплив Китаю та його глобальні амбіції
Китай залишається єдиним конкурентом США, який прагне змінити міжнародний порядок за допомогою своєї економічної, дипломатичної, військової та технологічної могутності. Економічна трансформація Китаю за останні п’ять десятиліть була екстраординарною і заслуговує на повагу та активну підтримку з боку решти світу. Однак проблема полягає не в підйомі Китаю, а в дедалі агресивніших діях, що супроводжують його. Під керівництвом Сі Цзіньпіна Китай продемонстрував готовність кинути виклик міжнародній системі, яка сприяла його трансформації. Дії Китаю не можна ігнорувати, починаючи з його партнерства з Путіним і закінчуючи погрозами в Тайванській протоці. Реакція Заходу на ці виклики, особливо лідерство США в підтримці України, стала несподіванкою для Пекіна, спростувавши його уявлення про американський занепад.
Навігація складною глобальною динамікою
Криза на Близькому Сході, прикладом якої є нещодавній конфлікт в Ізраїлі, нагадує нам про складний вибір, який стоїть перед Сполученими Штатами у світі, де конкуренція з Китаєм залишається головним пріоритетом. США повинні діяти обережно і дисципліновано, уникаючи ексцесів і розумно використовуючи свій вплив. Проблеми на Близькому Сході свідчать про складність глобальної політики, що вимагає збалансованого підходу для забезпечення стабільності та миру.
На закінчення хочу сказати, що аналіз директора Бернса дає чітке уявлення про геополітичний ландшафт у 2024 році. Сполучені Штати, орієнтуючись у цих складних водах, повинні грамотно використовувати свої сильні сторони, балансуючи між необхідністю протистояти агресивним державам, таким як Росія і Китай, і підтриманням глобальної стабільності та порядку. Виклики величезні, але й можливості для стратегічного лідерства та дипломатії теж.
