Вугільна промисловість Казахстану залишається однією з найважливіших галузей економіки країни. Непроста праця гірників щорічно вшановується в День шахтаря. Професійне свято має свою дату, історію появи та традиції.
Коли святкують День шахтаря в РК, історія торжества
Вугільна промисловість забезпечує 80% електроенергії Казахстану. За запасами вугілля РК на восьмому місці у світі, в надрах країни знаходиться 4% світового запасу вугілля. У Казахстані виробляють 97 млн тонн сировини щорічно. Над цим працюють 33 компанії і десятки тисяч людей.
Указом Президента РК Нурсултана Назарбаєва від 15 листопада 2003 року День шахтаря внесли до додатка «Перелік професійних та інших свят у Республіці Казахстан». День шахтаря широко святкують, оскільки вугільна промисловість — одна з найбільших галузей економіки країни.
Коли День шахтаря в Казахстані? День шахтаря в Казахстані щорічно відзначають в останню неділю серпня.
Відповідно до Закону «Про свята в РК» (ст. 4), професійні свята вважають святковими датами. День шахтаря не має статусу національного або державного свята, тому перенесення вихідного дня не передбачається. Причетних вітають безпосередньо в День шахтаря або напередодні.
Цього ж дня шахтарів вітають і в інших країнах колишнього СРСР — в Україні, Білорусі, Естонії, Росії, Киргизстані, Узбекистані. У Польщі, наприклад, День шахтарів відзначають 4 грудня.
Кого вітають із Днем шахтаря? Із Днем шахтаря вітають видобувачів вугілля із земних надр — шановних шахтарів, а також усіх, хто має стосунок до галузі. Це прохідники, обслуговуючий персонал родовищ і видобутку, машиністи, електрослюсарі, які забезпечують логістику, наукові розробки та управління. Вшановують цього дня і ветеранів галузі, як, наприклад, Мейрама Акжанова, Сергія Шишкіна та сотні інших, які пішли на заслужений відпочинок.
Святкувати День шахтаря в Казахстані почали 1948 року. Підштовхнув до цього знаменитий стахановський рух у СРСР. У ніч із 30 на 31 серпня 1935 року шахтар Олексій Стаханов зробив неймовірне: він добув 102 тонни вугілля замість норми 7 тонн. Естафету Стаханова підхопили інші шахтарі, і вже восени та на початку 1936 року його рекорд було побито двічі. Виникла ідея створити професійне свято всіх шахтарів Радянського Союзу.
Офіційно з подачі міністрів вугільної промисловості Олександра Засядька та Дмитра Оніки 10 вересня 1947 року вийшов указ про святкування Дня шахтаря в останню неділю серпня. Перший раз свято відзначили 29 серпня 1948 року. Ця традиція збереглася і після розпаду СРСР.
Як відзначають День шахтаря в Казахстані?
День шахтаря в РК святкують із розмахом, адже це нагода публічно висловити шану та повагу героям країни, які здійснюють подвиг щодня. До святкування залучають жителів усього Казахстану, незалежно від їхнього віку та професії. До свята наводять лад на вулицях міст, у парках і скверах.
Міністерство індустрії та інфраструктурного розвитку планує урочисті заходи:
- концерти;
- нагородження найкращих працівників вугільної промисловості знаком «Шахтарська слава» I і II ступенів та іншими пам’ятними знаками і преміями;
- привітання ветеранів галузі;
- вшанування загиблих гірників хвилиною мовчання;
- покладання квітів до пам’ятників, присвячених важкій шахтарській праці.
Вугільні компанії організовують святкові заходи в колективах, проводять конкурси «Кращий у професії», вручають гірникам пам’ятні призи та нагороди.
Проводять такі культурно-масові заходи:
- привітання від громадських діячів, шахтарів-ветеранів і всіх казахстанців, хто хотів би висловити свою вдячність і подяку гірникам за їхню працю;
- конкурси, презентації, челенджі, зокрема і в соцмережах;
- спортивні турніри;
- конкурси малюнків на асфальті;
- фотовиставки;
- ярмарки.
У громадських місцях звучать тематичні композиції «Останній лист шахтаря» Миколи Расторгуєва, «Чорне золото» Володимира Висоцького, «Сяє лампочка шахтаря» Юрія Богатикова.
Телебачення транслює фільми про нелегкі шахтарські будні, серед яких:
- «Велике життя» (1939);
- «Людина з майбутнім» (1960);
- «Вісім днів надії» (1984);
- «Останній забій» (2006).
Показують і документальні фільми про шахтарів, інтерв’ю з ними, передачі про вугільну промисловість, становлення галузі. Пізно ввечері святкування закінчується яскравим салютом на честь шахтарів.
Професія шахтаря розвивається, умови роботи вдосконалюються. У зв’язку з цим деякі шахтарські спеціальності зжили себе:
- «шубини» — люди, які одягали на себе мокрі шуби і спускалися в шахти зі свічкою, що провокувало спалахи газу. Таким чином вони випалювали метан, а мокрі шуби рятували їх від загоряння;
- «тютюнотруси» стежили за тим, щоб шахтарі не проносили під землю сірники і сигарети. Від куріння могли статися вибухи метану.
Раніше в роботі гірникам допомагали не тільки коні, які замість вагонеток вивозили видобуте вугілля, а й птахи. Під землю шахтарі брали з собою канарок у клітках. Вони дуже чутливі до метану. Якщо канарки вмирали або починали поводитися неспокійно, гірники відразу ж піднімалися на поверхню.
Перед спуском під землю шахтарі завжди кажуть «З Богом!», зміну перед вихідними називають не останньою, а крайньою. У День шахтаря і завжди бажають, щоб кількість спусків дорівнювала кількості підйомів, міцної покрівлі над головою і м’якого вугілля. Нехай все так і буде, а День шахтаря пройде в атмосфері вдячності, поваги та вшанування героїв країни.
Дізнавайтеся про все першими
Підпишіться і дізнавайтеся про свіжі новини Казахстану, фото, відео та інші ексклюзиви.
