Зміни на мапі столиці
27 жовтня 2022 року Київ прокинувся з новою адресою на своїй мапі. Вулиця, яка понад століття носила ім'я російського поета Олександра Пушкіна, отримала нову назву — вулиця Євгена Чикаленка. Ця подія стала не просто зміною таблички на будинку, а символом повернення української історії на вулиці столиці.
Історичний екскурс: Від Єлизавети до Чикаленка
Історія цієї вулиці — це захоплююча подорож крізь час, яка відображає всі перипетії, що переживав Київ протягом останніх двох століть. Давайте пройдемося цією вулицею крізь епохи:
1. Єлизаветинська доба (1840-ві — 1899)
Вулиця з'явилася на мапі Києва в 40-х роках XIX століття і отримала назву Єлизаветинська на честь російської імператриці Єлизавети Петрівни. Цей період був часом активного розвитку Києва:
- У 1834 році було відкрито Київський університет св. Володимира (нині КНУ імені Тараса Шевченка).
- У 1853 році збудовано перший постійний міст через Дніпро — Ланцюговий міст.
- У 1860-х роках почалося будівництво залізниці, що з'єднала Київ з іншими містами імперії.
Єлизаветинська вулиця в цей час була переважно забудована одно- та двоповерховими будинками. Тут селилися переважно чиновники, військові та купці.
2. Пушкінська епоха (1899 — 2022)
У 1899 році, до 100-річчя від дня народження Олександра Пушкіна, вулицю перейменували на Пушкінську. Це був період стрімкої модернізації Києва:
- У 1892 році в Києві з'явився перший електричний трамвай.
- На початку XX століття місто переживає будівельний бум. На Пушкінській з'являються багатоповерхові прибуткові будинки у стилі модерн.
- У 1901 році відкривається Київська опера.
Цікаві факти про Пушкінську вулицю:
- На Пушкінській, 1 у 1918 році містилася редакція газети "Нова Рада", де працював Павло Тичина.
- У будинку №21 у 1918 році жив Михайло Булгаков.
- На розі з вулицею Прорізною до 2022 року стояв пам'ятник Пушкіну (встановлений у 1899 році).
3. Радянський період
Хоча вулиця зберегла назву Пушкінська, вона зазнала значних змін:
- Багато старих будинків було націоналізовано і перетворено на комунальні квартири.
- У 1960-х роках на вулиці з'явилися нові житлові будинки у стилі радянського модернізму.
- На Пушкінській, 2-4 у 1950-х роках було збудовано будівлю Міністерства сільського господарства УРСР (нині — Міністерство аграрної політики та продовольства України).
4. Незалежна Україна
Після 1991 року Пушкінська вулиця стала свідком нових змін:
- Багато старих будинків було відреставровано.
- З'явилися нові кав'ярні, ресторани, магазини.
- У 2007 році на вулиці відкрився Музей однієї вулиці, присвячений історії Андріївського узвозу.
5. Ера Чикаленка (з 27 жовтня 2022)
Перейменування вулиці на честь Євгена Чикаленка стало частиною масштабного процесу дерусифікації та повернення української історії на вулиці Києва:
- Разом з Пушкінською було перейменовано ще 31 вулицю в Києві.
- Перейменування викликало жваві дискусії в суспільстві, але більшість киян підтримала цю ініціативу.
- На вулиці планується встановити інформаційні стенди, які розповідатимуть про життя та діяльність Євгена Чикаленка.
Цікаво, що це не перша спроба увічнити ім'я Чикаленка в Києві. У 2018 році пропонувалося перейменувати на його честь площу та вулицю Льва Толстого, але тоді ця ідея не знайшла достатньої підтримки.
Сьогодні вулиця Євгена Чикаленка — це не просто адреса на мапі. Це символ повернення української історії, нагадування про важливість меценатства та підтримки національної культури. Кожен будинок тут — це сторінка історії, кожен камінь бруківки пам'ятає різні епохи. І тепер ця вулиця носить ім'я людини, яка своїм життям і діяльністю показала, як треба любити Україну — не лише словом, а й ділом.
Євген Чикаленко: Портрет патріота
Але хто ж такий Євген Чикаленко, чиє ім'я тепер носить одна з центральних вулиць Києва?
Родина та юність
Євген Чикаленко народився 9 (21) грудня 1861 року в селі Перешори на півдні України. Його батько, Харлампій Іванович, був секретарем Ананьївського повітового суду, а дід, Іван Михайлович Годорожій-Чикаленко, служив урядником Бузького козацького війська. Мати Євгена походила з польсько-української дворянської родини.
Ще в юності Євген захопився українською культурою. У своїх спогадах він розповідає про "дивовижне потрясіння", яке відчув, вперше почувши українські пісні у виконанні свого вчителя Леоніда Смоленського. Ця подія стала поворотним моментом у його житті.
Освіта та громадська діяльність
У 1875–1881 роках Євген навчався в реальній школі в Єлисаветграді (нині Кропивницький), де потоваришував з майбутніми корифеями українського театру — Панасом Саксаганським, Миколою Садовським та Іваном Карпенко-Карим.
Вищу освіту Чикаленко здобув у Харківському університеті. Там він брав активну участь у роботі драгоманівського радикального гуртка, за що був заарештований і засланий під нагляд поліції у рідне село.
Господар і новатор
Після смерті батька Євген взяв на себе управління родинним господарством в Перешорах. Маючи хист до агрономії, він застосовував передові технології та досягав значних прибутків. Свій досвід Чикаленко узагальнив у п'ятитомній праці "Розмови про сільське господарство" (1897), яка стала справжнім бестселером серед українських селян.
Цікаво, що ця робота була написана українською мовою в часи, коли вона була заборонена. Чикаленко п'ять років добивався дозволу на її видання, який врешті-решт підписав сам міністр внутрішніх справ Російської імперії.
Меценат і видавець
З 1900 року Євген Чикаленко переїхав до Києва, де активно долучився до громадського життя. Він не шкодував власних коштів на видання творів своїх видатних сучасників — Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка. Також фінансував відкриття бібліотек у різних куточках України.
Найвідомішим його проектом стала газета "Рада" — єдине україномовне видання в Російській імперії. Газета виходила з 1906 по 1914 рік і відстоювала право українців на освіту рідною мовою, економічну незалежність та автономію України.
Політична діяльність
Під час революційних подій 1917 року Чикаленко активно підтримував українську справу. Вважається, що саме він став ініціатором скликання Центральної Ради. Хоча сам Євген не брав безпосередньої участі в політичній діяльності, він активно спілкувався з провідними діячами того часу — Михайлом Грушевським, Павлом Скоропадським, Володимиром Винниченком, Симоном Петлюрою.
Еміграція та останні роки
З встановленням радянської влади Чикаленко був змушений емігрувати. В еміграції він працював над словниками та писав щоденники, які сьогодні є безцінним джерелом інформації про ту епоху.
Євген Чикаленко помер 20 червня 1929 року в місті Подєбради у Чехії. Його останньою волею було бажання розвіяти свій прах у рідному селі, але радянська влада не дозволила цього зробити.
Спадщина Чикаленка
Тривалий час ім'я Євгена Чикаленка було забуте, але в останні роки інтерес до цієї видатної постаті відроджується:
- Видавництво "Темпора" випустило багатотомне зібрання щоденників, спогадів та листування Чикаленка.
- Перевидано його легендарний агробестселер "Розмови про сільське хазяйство".
- На вулиці Рейтарській, 35 у Києві відкрито меморіальну дошку Чикаленку.
- У селі Перешори встановлено погруддя Євгену Чикаленку.
Чому це важливо?
Перейменування вулиці на честь Євгена Чикаленка — це не просто зміна назви. Це:
- Відновлення історичної справедливості та повернення забутих імен.
- Визнання ролі меценатів у розвитку української культури.
- Нагадування про важливість підтримки національної справи не лише словом, а й ділом.
Епілог: Вулиця з характером
Вулиця Євгена Чикаленка — це не просто адреса на мапі Києва. Це символ незламності українського духу, пам'ять про людину, яка не словом, а ділом доводила свою любов до України.
Його фраза "Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини своєї кишені" сьогодні звучить як ніколи актуально. І кожен, хто проходитиме цією вулицею, матиме нагоду замислитися: а що я можу зробити для своєї країни?
Так, у серці Києва з'явилася не просто нова адреса — з'явилася вулиця з характером, вулиця, яка нагадує нам про наше минуле і надихає на майбутнє. Вулиця Євгена Чикаленка — це місце, де історія оживає, а пам'ять про видатних українців стає частиною нашого щоденного життя.
