У світі, де кожне зернятко на вагу золота, Україна знайшла надійного союзника. Румунія не просто відкрила свої двері для українського зерна – вона розгорнула справжній червоний килим. За останніми даними, обсяги передачі зерна до цієї країни зросли на вражаючі 60%. Але що стоїть за цими цифрами?
"Це не просто статистика, це – рятівне коло для нашого аграрного сектору," – коментує Олексій Ковальчук, експерт з аграрного ринку. "В умовах, коли традиційні морські шляхи заблоковані, кожен альтернативний маршрут – на вагу золота."
І справді, співпраця з Румунією виявилася справжнім джек-потом для українських аграріїв. За останній місяць через румунські порти пройшло понад 1,5 мільйона тонн українського зерна. Це більше, ніж за весь минулий рік!
"Румунія стала для нас вікном у світ," – не приховує емоцій Марія Петренко, фермерка з Одещини. "Без цього маршруту ми б просто задихнулися від надлишків зерна."
Але за цим успіхом стоять не лише географічна близькість та добра воля сусідів. Ключову роль зіграла модернізація інфраструктури з обох боків кордону.
"Ми буквально за місяці зробили те, що зазвичай займає роки," – розповідає Андрій Сидоренко, представник "Укрзалізниці". "Нові колії, розширені пункти пропуску – все це дозволило в рази збільшити пропускну здатність."
Румунська сторона також не залишилася осторонь. Порт Констанца, який став головними воротами для українського зерна, працює цілодобово, приймаючи сотні вагонів щодня.
"Це взаємовигідна співпраця," – пояснює Віктор Заліщук, економічний аналітик. "Румунія отримує додаткові прибутки та робочі місця, а Україна – життєво важливий експортний маршрут."
Але не все так гладко, як може здатися на перший погляд. Збільшення обсягів перевезень створює додаткове навантаження на транспортну систему обох країн.
"Ми працюємо на межі можливостей," – зізнається Олена Шевченко, логіст однієї з великих агрокомпаній. "Кожен день – це виклик. То черги на кордоні, то нестача вагонів."
Є й інший бік медалі. Деякі європейські фермери висловлюють занепокоєння щодо можливого перенасичення ринку дешевим українським зерном.
"Ми розуміємо їхні побоювання," – каже Ковальчук. "Але треба дивитися на ситуацію ширше. Український експорт – це питання глобальної продовольчої безпеки."
Уряди України та Румунії вже працюють над подальшим розширенням співпраці. Обговорюються плани будівництва нових елеваторів, розширення портових потужностей та навіть створення спільних логістичних компаній.
"Це лише початок," – впевнений Заліщук. "Криза змусила нас переосмислити логістичні ланцюжки, і тепер ми бачимо нові можливості там, де раніше їх не помічали."
Для України ця співпраця – не просто економічне питання. Це ще й потужний політичний сигнал.
"Кожна тонна зерна, що проходить через Румунію – це удар по спробам ізолювати Україну," – підкреслює Ковальчук. "Це доказ того, що ми – частина європейської спільноти."
Що ж, схоже, що зерновий міст між Україною та Румунією став не просто альтернативним маршрутом, а символом стійкості та взаємодопомоги в складні часи. І хто знає, можливо, саме ця співпраця стане основою для нових, ще амбітніших проектів у майбутньому.
А поки що українські аграрії з оптимізмом дивляться на схід, де за Дунаєм відкривається шлях до світових ринків. І цей шлях, здається, стає все ширшим з кожним днем.
