140 років тому в Петербурзі з’явилася на світ майбутня велика балерина Анна Павлова. Красуня дивовижної долі, яка принесла світову славу російському балету, запам’яталася усім не тільки як «Лебідь, що помирає», а й як легкий десерт на основі меренги.
Таємниця народження
Навіть поява на світ цієї тендітної балерини оповита серпанком таємниці. Згідно з метрикою, народилася Анна 31 січня, тобто 12 лютого за новим стилем, 1881 року в госпіталі на Кільцевій вулиці в Петербурзі. Матір’ю її була Любов Федорівна, яка служила пралею, а батьком записаний солдат із тверських селян Матвій Павлович Павлов, справжнє ім’я якого, за деякими даними, було Шабетай Шамаш — він належав до роду кримських караїмів. Помер Матвій Павлович, коли Анна була ще немовлям. Але ходили чутки, що батьком Анни міг бути відомий петербурзький банкір єврейського походження Лазар Соломонович Поляков, у будинку якого і працювала мати Анни. У будь-якому разі, і по батькові «Павлівна», і прізвище «Павлова» — вигадані.
Анна Павлова в юності
Справжній монастир
Проте жили Анна з матір’ю скромно, але могли дозволити собі рідкісні виходи у світ: коли дівчинці було вісім років, вона вперше потрапила до Маріїнського театру — на балет «Спляча красуня». Відтоді в неї з’явилася мрія — неодмінно стати танцівницею. Але з першого разу Анну не прийняли в хореографічне училище, вона була надто маленькою і слабкою. Через два роки вона повторила спробу і вступила! Щоправда, все одно була найтендітнішою і наймініатюрнішою — потужніші однокласниці, готові до важкої фізичної праці, називали її «шваброю». Навчання давалося їй непросто — уклад був схожий на монастирський, тільки ось харчувалася Павлова посилено, щоб наростити мускулатуру.
Анна Павлова
Народження лебедя
Природна грація і витонченість дозволили балерині виділитися на тлі інших учениць, і одразу ж після закінчення училища вона стала отримувати «афішні» партії в класичних балетах Маріїнського театру, минаючи кордебалет. Зовсім скоро вона виконала партію Аврори з того самого спектаклю-дитячої мрії.
Незабаром Павлова стала музою молодого балетмейстера Михайла Фокіна. Вона виконувала головні партії в його постановках, спеціально для неї він поставив знамениту «Сільфіду» (вона ж «Шопеніана»). Одного разу під час прогулянки Венецією було придумано хореографічну мініатюру «Лебідь» на музику Сен-Санса, яку вперше було виконано 1907 року на благодійному вечорі в Маріїнському театрі. Глядачів ця сумна історія, розказана без слів, зворушила до глибини душі. У 1913 році Анна Павлова виконала свій танець перед Камілем Сен-Сансом у себе вдома в Лондоні.
Анна Павлова в образі лебедя
Кохання всього її життя
Анна Павлова, дійсно, була схожа на лебедя. Не тільки своєю граціозністю, а й вірністю: лебеді — однолюби, знайшовши одного разу свою пару, проводять разом усе життя. Першим і, по суті, єдиним чоловіком життя Павлової був Віктор Емільйович Дандре, нащадок знатного роду, підприємець, знавець мистецтва і балетоман. Анну не бентежила різниця у віці (він був на 11 років старший), вона із задоволенням приймала подарунки, ходила з ним по ресторанах і стала його коханкою. Але Віктор Дандре не поспішав закохуватися в танцівницю, тим паче одружуватися з нею, тому вони невдовзі розлучилися.
За кілька років уже відома на весь світ балерина врятувала Віктора Дандре з боргової в’язниці, сплативши його борги і штрафи, де він опинився через звинувачення в розтраті під час будівництва Охтинського мосту в Петербурзі. Вони знову возз’єдналися і з 1912 року стали жити разом у Лондоні, Дандре став головним розпорядником її трупи. Дітей у них не було — Віктор не дозволяв Анні псувати фігуру.
Віктор Дандре і Анна Павлова
Російські сезони
Через Дандре Анна Павлова була змушена розлучитися з Дягілєвим, з яким почала співпрацю 1909 року. На той час її друг Михайло Фокін пішов з Маріїнського театру і працював із Сергієм Дягілєвим у Франції. Вона не тільки взяла участь у першій виставі «Російських сезонів» у Парижі, а й стала їхнім символом. Саме її фігурку в костюмі «Сільфіди» зобразив на відомій афіші художник Валентин Сєров.
«Сильфіда» Анни Павлової на афіші «Російських сезонів»
Гастролі довжиною в життя
Ще 1907 року Анна Павлова створила власну трупу з 20 артистів, яка з тріумфом гастролювала по всьому світу. Графік виступів був дуже щільний, тому рідкісні повернення на батьківщину розцінювалися як «російські гастролі». Останні виступи балерини в Петербурзі та Москві відбулися 1914 року. З початком Першої світової війни балерина влаштувалася в Англії і в Росію більше не поверталася. Зокрема й тому, що її чоловік Віктор Дандре не бажав повертатися після своєї скандальної історії з розтратою. Зате за 20 років вона побувала більш ніж у 40 країнах! Особливо успішними гастролі завжди були в США.
Чарлі Чаплін і Анна Павлова, 1922 р.
Батьківщина «Павлової» — не Росія
Де точно вигадали десерт «Павлова» — досі достеменно невідомо. Звісно, безе з вершками готували і до XX століття, але тістечко під назвою «Павлова» з’явилося чи то в Новій Зеландії, чи то в Австралії. Ці дві країни досі оскаржують першість. За однією з версій, рецепт вигадав 1926 року кухар готелю у Веллінгтоні (Нова Зеландія), в якому зупинилася Анна Павлова під час гастролей. Згідно з австралійською версією, рецепт розробив шеф-кухар готелю «Еспланада» в Перті Герберт Сакс 1935 року.
Чому «Павлова»?
«Павлова» — це десерт на основі меренги з яєчних білків і цукру з додаванням винного оцту та крохмалю, прикрашений збитими вершками та ягодами або шматочками фруктів. Найчастіше використовуються малина, полуниця, суниця, а також екзотичні маракуйя, ківі та персики. Одні кажуть, що хрустка зовні й ніжна всередині меренга нагадує про сильну й витривалу балерину з тонкою душею. Інші запевняють, що повітряна меренга схожа на балетну пачку. Треті думають, що десерт без борошна зі свіжими фруктами цілком може собі дозволити навіть балерина.
«Дідусем» десерту «Павлова» вважається австрійський десерт-суфле під назвою Spanische Windtorte, що складався з кількох шарів безе, наповнених збитими вершками та фруктами. Такий торт пекли наприкінці 1700-х років на кухнях Габсбургів, однієї з найбільших королівських династій Європи.
Торт «Павлова»
Не тільки десерт
Її ім’ям називали парфуми, капелюшки і навіть літаки. Але мало хто знає, що торт-безе — не єдина страва, названа на честь балерини Павлової. Також на початку XX століття в Англії була відома полуниця «Павлова» — фруктовий лід із полуничного соку, який подавали з цілими ягодами малини. А ще в Нью-Йорку допитливими гастрономами були виявлені жаб’ячі лапки «Павлова»!
Смерть лебедя
Холодного січневого ранку 1931 року Анна Павлова їде потягом до Нідерландів. Вона змерзла в надто тонкому пальті, та ще й дорогою на неї з полиці впав важкий кофр, вдаривши по ребрах. На станцію в Гаазі вона прибуває вже хворою, виявляється — запалення легенів. Кажуть, лікарі хотіли відкачати рідину, а для цього потрібно було видалити ребро — але Віктор Дандре не дозволив робити таку операцію, адже Ганна не зможе танцювати, а значить, заробляти. Через тиждень одна з найвидатніших балерин XX століття помирає, за місяць до свого п’ятдесятиріччя. За іронією долі Віктор Дандре не зміг надати папери, що вони з Анною були офіційно одружені (а чи були), і йому не дісталося нічого з її спадщини.
Анна Павлова в Новій Зеландії, 1926 р.
