Дістатися до аличі непросто — ягоди охороняють довгі шипи. І все ж варто потрудитися: з ароматної, стиглої аличі виходять смачні освіжаючі компоти та кваси, вино, приємне кислувате варення, желе, повидло, мармелад і чудовий соус до м’яса…
Алича: опис продукту
Дістатися до аличі непросто — ягоди охороняють довгі шипи. І все ж варто потрудитися: з ароматної стиглої аличі виходять смачні освіжаючі компоти і кваси, вино, приємне кислувате варення, желе, повидло, мармелад і чудовий соус до м’яса.
Алича (Prunus cerasifera) — близька родичка сливи домашньої. У Грузії садову і дику аличу називають ткемалі, як і знаменитий соус із неї, який чудово підходить до різноманітних м’ясних страв.
Плоди аличі — комори біологічно активних речовин: каротину, антоцину, пектину. А вітаміну С в ній не менше, ніж у шипшині.
Види та сорти
Різні сорти аличі відрізняються один від одного за формою, розміром, відтінками смаку і кольором плодів (вони бувають жовтими, червоними і зеленими). Аличу культивують у Середній Азії, в Закавказзі, на Кавказі та в Криму. У цих же районах росте і дика алича (її нерідко називають дикою сливою).
Як готувати
У Закавказзі з аличі готують коржі (лаваш): плоди тушкують або припускають, видаляють кісточки і шкірочку, протирають через сито, а отриману масу, намазавши на дошки, сушать на сонці.
Аличу (ткемалі) використовують у національних стравах: вона надає кислуватого присмаку каурмі, бозбашу, чакапулі та піті. За відсутності свіжої у страви кладуть сушену аличу або лаваш із неї.
Сезон
Алича дозріває в серпні-вересні. Соус ткемалі у продажу є весь рік.
