Андрій Деллос — відомий московський ресторатор, творець елітних ресторанів Кафе Пушкінъ , ЦДЛ , Турандот , Каста Дива , Манон .
Створені Деллосом ресторани — розкішні палаци, оформленням яких займалися найкращі російські дизайнери, а багато деталей інтер’єру створювалися вручну. Чи потрібна сьогодні Росії подібна розкіш? Андрій Деллос відповідає однозначно: так, потрібна. Ресторани Деллоса — це казка, утопія, творча реакція на нудну технологічну реальність, яка нас оточує.
Андрій Деллос народився 29 грудня 1955 року в Москві. Мати майбутнього ресторатора — актриса, батько — архітектор. Відомо, до речі, що прадід Деллоса по материнській лінії був успішним французьким кутюр’є, який відкрив на початку минулого століття кілька салонів мод у Москві та Санкт-Петербурзі.
У ресторанний бізнес Андрій Деллос прийшов не відразу. Він закінчив Художнє училище 1905 року, потім вступив на будівельний факультет МАДІ, а потім в ІнЯз і додатково — на курси перекладачів при ООН. У 1989 році Деллос емігрував до Франції, де працював художником-станковистом, проте вже в 1993 році він повернувся в Росію і спільно з Антоном Табаковим відкрив клуб Пілот та артклуб Сохо (тривалий час його вважали одним із найкращих клубів країни).
У 1995 році Деллос відкрив свої перші ресторани — стилізовану під середньовічну таверну «Бочку», малоросійський «Шинок», ресторан високої французької кухні Le Duс (на місці останнього зараз розташований інший ресторан Деллоса — «Манон»). Уже в них повною мірою проявилося властиве Деллосу прагнення мислити концепціями. У його ресторанах відвідувачам пропонується зіграти разом із персоналом у якусь театралізовану гру, відчути себе в зрежисованому Деллосом просторі. Гості Ле Дюка обов’язково одягали метелика. У Шинці був створений своєрідний двір-атріум зі справжніми тваринами (для коня, що там мешкає, був навіть змонтований спеціальний ліфт). Причому з кожним новим рестораном коефіцієнт театралізації тільки збільшується.
У 1999 році — до ювілею Пушкіна і, як кажуть, за прямим замовленням мерії Москви — Деллос створив Кафе Пушкінъ , маленьке палаццо в центрі Москви. Ідея полягала в тому, щоб побудувати будівлю, яку б москвичі сприймали не як «новодел», а як старовинний особняк, що колись належав якомусь російському дворянину. Ресторан одразу став московською визначною пам’яткою. У 2006-му при ньому відкрилася елітна кондитерська. А в 2010 кондитерську з тією ж назвою Деллос відкрив у Парижі, на першому поверсі найстарішого універмагу Printems .
У 2005 році відкрився ресторан Турандот, побудований Деллосом на Пушкінському бульварі недалеко від Кафе Пушкінъ. Незабаром поруч з’явився ще один — Каста Діва . Між іншим, під час будівництва ресторанного комплексу на Пушкінському бульварі було знесено особняк XVIII століття, що належав колись фавориту Катерини Великої — Івану Римському-Корсакову. Ми, мабуть, залишимо цей факт без коментарів.
Деллос визнає, що ресторани-палаци, подібні до Турандот і Каста Діва, — повна утопія: окуповуються такі проекти дуже нескоро. Ресторанний комплекс на Пушкінському бульварі — втілення європейського поняття про розкіш. Відкриті Деллосом ресторани надмірні у всіх своїх проявах. Практично все в них зроблено вручну — вироби з бронзи, скла, металу, дерева. До створення цих ресторанів були залучені спеціально створені мистецькі майстерні, до яких увійшли кілька сотень людей.
Елітними ресторанами Андрій Деллос не обмежується. З 2001 року він розвиває ресторанну мережу Му-Му, яка працює в середньоціновому сегменті. Му-му відвідують люди з різних верств суспільства: в одній черзі можуть стояти слюсар, студент і дама в норці. Мабуть, навіть у цьому проєкті Деллосу вдалося створити те, чим знамениті елітні Кафе Пушкінъ і Турандот — свою особливу атмосферу. У Му-му є обличчя, є індивідуальність. Це не може не привабити відвідувачів.
